Михайло Сохацький «Теракотові вироби трипільської культури з печери Вертеби» - Борщівський обласний краєзнавчий музей

Михайло Сохацький «Теракотові вироби трипільської культури з печери Вертеби»

Михайло Сохацький

«Теракотові вироби трипільської культури з печери Вертеби»

Заселяти печери люди розпочали ще в епоху нижнього палеоліту. За результатами археологічних досліджень стало відомо, що найдавніші люди використовували їх спопочатку як укриття від негоди, а потім як житло і святилище. З тих часів зацікавлення печерами супроводжує всю історію людства. Зокрема, в енеолітичну добу сформувався унікальний комплекс трипільської культури – поселення в печері Вертеба з трьма різночасовими культурними шарами. Це єдина велика печера, яку тричі заселяли носії трипільської культури. У зв’язку з відсутністю аналогій освоєння трипільськими племенами великих печерних порожнин на всій території поширення культури, Вертеба займає особливе місце серед пам’яток трипільсько-кукутенської спільності.

Карстова печера Вертеба знаходиться за 1,5 км. на північний захід від села Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області. В геоморфологічному відношенні місцевість являє собою піднесене (260-310 м) горбисте плато з широкими низинами і пологими вододілами, обмежене із заходу (за 3 км від входу до печери) глибоко врізаною долиною р. Серет. Вхід до підземелля розташований на рівній поверхні лівого берега річки Серет на висоті 274 м над рівнем моря в корінному борті великої конічної ерозійно-суфозійної лійки-понору діаметром 35 м і глибиною 12 м.

Координати входу 48◦ 47’п.ш. і 25◦ 53’с.д . Загальна протяжність дослідженого лабіринту становить 9 км. Карстова порожнина утворилася в середній частині 10-метрової пачки крупнокристалічних гіпсів. За морфологією вона відрізняється від інших печер Поділля. Тут товща гіпсів настільки покарстована, що лабіринт являє собою складну систему об’ємних ходів і залів, які розташовані на двох гіпсометричних рівнях. Печера знаходиться в шийці меандра (ширина 1,9 км) річки Серет. Геологи висловили припущення про підземне перетікання води крізь закарстовану породу в період врізання річкового потоку в гіпсовий масив [Дублянский, Смольников, 1969, с.54].

Перша письмова згадка про відвідування печери відноситься до початку XIX ст. Пам’ятка була виявлена у 1820 р. Я. Хмелецьким, досліджувалась розкопками А. Кіркора (1876-1878 рр.), Г. Оссовського (1890-1892), В. Деметрикевича (1898-1904, 1907 рр.), О. Кандиби (1929р.), М.Сохацького (1996-2017)…

Повний тест статі можна завантажити тут.